Історія Антона

Влітку 2009 року команда «Соціального патруля» виявила маму з дитиною, які жили під відкритим небом у парку, в одному зі спальних районів Одеси. Соціальні працівники запропонували мамі 9-ти річного Антона (так звали хлопчика), оформити його в реабілітаційний центр фонду «Шлях до Дому», де він би зміг отримувати всі необхідні послуги. Поки Антона оформляли в реабілітаційний центр фонду, його мама розповіла, що в пошуку «кращого» життя вона разом з сином приїхала в Одесу, але закріпитися на новому місці не вдалося, і вони опинилися на вулиці, одні, за тисячі кілометрів від рідної домівки.

Антон дуже швидко вписався в колектив дітей і підлітків, які перебували на соціальної реабілітації в фонді «Шлях до Дому». Діти відпочивали у літньому таборі за містом, на березі моря, і це напевно прискорило акліматизацію хлопчика в колективі. До того ж Антон був найменшим в таборі, тому кожен з хлопців вважав своїм обов’язком взяти над ним опіку і допомогти йому якомога швидше адаптуватися.
В кінці літа діти повернулися до Одеси, щоб підготуватися до нового навчального року. Антон, як і інші хлопці, що знаходяться на реабілітації у «Шляху до Дому», був влаштований в школу. Але як показали перші уроки, хлопчик значно відстав від шкільної програми і потребує додаткових заняттях. Антон продовжив ходити в школу, але паралельно надолужував програму початкових класів. Крім цього, він брав активну участь в житті «Шлях до Дому», в першу чергу, записавшись в футбольну команду, сформовану з вихованців фонду. Наступні роки уявити футбольну команду «Домовичок» без Антона було складно: він відвідував всі тренування та ігри, і це не дивлячись на те, що був набагато молодший за інших учасників футбольного проекту!
Незважаючи на всі плюси перебування Антона у «Шляху до Дому», все частіше поставало питання про подальше майбутнє хлопчика, особливо з огляду на той факт, що фонд, як неурядова організація не мав можливість оформити Антону документи. Мати хлопчика до того моменту відвідувала його все рідше і рідше, а потім зникла з його життя остаточно. Єдиний варіант, який був можливий на той момент – це пееведення Антона в державну установу, де він міг би закінчити школу і отримати документи. Щоб переведення до інтернату не стало для 12-ти річного Антона психологічною травмою, з ним розмовляв психолог та вихователі, які пояснили йому, чому це необхідно зробити. Загалом, хлопчик був переведений до інтернату, де продовжив навчання. Живучи в інтернаті він намагався якомога частіше відвідувати «Шлях до Дому»: тут він знайшов свою сім’ю і друзів, а також другу маму – соціальний працівник, яка багато років тому забрала його з вулиці, стала його хрещеною матір’ю.
Восени 2017 року Антон вступив до Одеського морського училища. Він мріє стати моряком і піти в плавання. У новій морській формі він прийшов в «Шлях до Дому» і поділився планами на майбутнє.
«У дитинстві мріяв стати футболістом, але коли став старшим, то вирішив, що буду моряком – розповідає Антон. – Буду ходити в рейси, побачу світ. Звичайно, без допомоги «Шляху до Дому» всього цього б не було, тому, спасибі всім, хто мені допомагав, навіть якщо я цього не хотів. Зараз я розумію, що все робилося мені на користь, мені хотіли допомогти і у них це вийшло навіть не дивлячись на мій опір. А ще завдяки «Шляху до Дому» у мене з’явилася хрещена мама, яка в найважчі моменти життя мене підтримує і це для мене дуже важливо».

Я хочу (с)делать пожертвование(ия)

I want (to do donation

Я хочу зробити пожертвування

Call us!
Закрити

Ваше ім'я *

Ваша електрона адреса *

Тема повідомлення

Ваше повідомлення