Цифровий гангстер

Людина, про яку піде мова в цій статті, – це, мабуть, найнебезпечніший і найзагадковіший злочинець, якого коли-небудь знав даркнет. Результатом його діяльності стали мільярди вкрадених доларів і тисячі загублених життів. Життя цього людожера гідне масштабної екранізації – навіть незважаючи на те, що до недавнього часу ми не знали про нього практично нічого.

Ім’я цієї людини – Пол Ле Ру.

Історія, описана в цій статті, дійсно, неймовірна. На даний момент, Пол Ле Ру «мотає» 25-річний строк в американській в’язниці. Чверть століття! Це в кілька разів більше, ніж тривалість всієї його кримінальної кар’єри. І це найлегше покарання за ті злочини, що він зробив. По-хорошому, його слід було засадити до кінця життя. Однак він пішов на співпрацю зі слідством і власними руками знищив всю свою підпільну імперію.

Імперію, вийти на яку допоміг випадок. Справа в тому, що до 2007 року американське Управління по боротьбі з Наркотиками навіть не підозрювало про існування такої величезної організації. І тим більше, воно нічого не знало про людину на ім’я Пол Ле Ру.

Але давайте про все по порядку…

 

Щасливе дитинство всупереч усьому

Наш герой народився в 1972 році, в Зімбабве. І був він білим. Насправді, в цьому не було нічого дивного. У 70х це була абсолютно інша країна – Родезія. Колишня англійська колонія, де в той час при владі перебувала біла меншина.

Народився хлопчик безіменним. Мати відмовилася від нього ще в пологовому будинку. Але йому пощастило – вже через 2 місяці його всиновила сім’я з невеликого шахтарського містечка. І назвали його – Пол Калдер Ле Ру.

З прийомною сім’єю Ле Ру казково пощастило. Ріс він у любові й достатку.

У 1980 Родезія перестала існувати, і на її місці з’явилося Зімбабве. До влади прийшов Роберт Мугабе – диктатор і чорний расист. Батьки Ле Ру швидко зорієнтувалися в ситуації і втекли з країни – в ПАР. І не прогадали. Через кілька років Мугабе оголосив всіх білих – ворогами держави і вилучив їх майно і землю.

Батько Ле Ру, тим часом, створив невелику, але досить прибуткову, компанію з видобутку вугілля. Так що його сім’я ні в чому не мала потреби. Незабаром у Ле Ру з’явився навіть свій комп’ютер – і це було в 80-х, коли саме слово «комп’ютер» ще звучало в новинку. Девайс припав нетовариському Полу до смаку. Віртуальна реальність миттєво полонила підлітка.

Перше зіткнення Ле Ру з поліцією не змусило себе довго чекати. У 15 років його звинуватили в поширенні порнографії. Нашому герою погрожував реальний тюремний строк. Ситуацію вирішив батько. А вірніше, його гроші. Саме тоді Ле Ру і зрозумів, що будь-яку проблему можна вирішити за допомогою вічнозелених.

 

Бунтар

Юний талант

Пол ріс замкнутим і агресивним підлітком. Він постійно огризався вчителям і відмовлявся вчити африкаанс – одну з державних мов ПАР. Зрештою, Ле Ру взагалі кинув школу і пішов на курси програмістів. Освоїв він цю професію неймовірно швидко. Ле Ру осилив річний курс усього за два місяці.

Незабаром Пол вирішив виїхати з ПАР. Сталося це відразу після відпустки в США, яку він провів зі своєю родиною. Спосіб життя країни першого світу справив на молодого Ле Ру незабутнє враження. Він зрозумів, що Південна Африка – це, насправді, діра і йому необхідно терміново перебиратися кудись ближче до цивілізації.

Підкорювати Ле Ру вирішив Великобританію. Однак вийшло це у нього… Не дуже… Протягом кількох років він працював звичайним програмістом, а потім познайомився з майбутньою дружиною і переїхав до Австралії.

 

Троль або все ж?…

Весь цей час Ле Ру був активним учасником різних форумів для програмістів і, за сумісництвом … безпринципним тролем! Живучи в Австралії, він називав її непотрібною країною, від зникнення якої світ не збідніє і не зміниться. Він писав расистські коментарі про євреїв, погрожував вбивством іншим користувачем – взагалом, відривався по повній. І невідомо наскільки Ле Ру був щирим у своїх висловлюваннях. Через багато років він говорив, що писав гидоти чисто заради розваги. Йому подобалось, як австралійці бісяться, коли хтось погано відгукується про їхню країну. І чим агресивніше була відповідна реакція, тим більше задоволення він отримував.

Однак в цьому потоці інтернет-троллінгу можна було розгледіти справжні погляди Пола. По-перше, Ле Ру неодноразово писав, що наркотики повинні бути легалізовані. По-друге, він стверджував, що цифрова епоха відняла у людей свободу.

У 1998 році Ле Ру з нуля і самотужки написав E4M (encryption for masses; «шифрування в маси») – програму для шифрування жорстких дисків, яка до цього дня залишається проблемою для хакерів. Пол навіть не намагався її якось монетизувати, а тому виклав програму в мережу абсолютно безкоштовно. Разом з нею він опублікував маніфест, де протиставив E4M державному проекту зі збору даних про громадян під назвою «Ешелон».

Він писав: «У реальному світі боротьба за приватну життя давно програна. По мірі того, як все більше людської діяльності йде в мережу, уряд бореться за збереження своїх повноважень. Надійне шифрування – це механізм, який допоможе зберегти ваші права і гарантує свободу в інформаційну епоху».

І за цими гучними словами знаходився, дійсно, якісний софт. За словами Сноудена, американцям так і не вдалося зламати диски зашифровані програмою Ле Ру. Навіть через 15 років після її створення.

 

Розбещення грошима

У 1999 році Ле Ру розлучився і знову переїхав. На цей раз, в Нідерланди, де дуже швидко одружився вдруге. У спробах заробити, Ле Ру відкрив фірму з аутсорсингового програмування. Однією з головних послуг компанії була віддалена настройка шифрування на комп’ютерах клієнтів.

Через рік Пола запросив працювати в свій стартап один з його клієнтів – Вілфред Гаффнер. Він планував зробити комерційну версію програми Ле Ру і запропонував йому посаду головного розробника. Пізніше Гаффнер згадував, що в той час у Ле Ру не було ні копійки. Він жив в крихітній квартирі разом з дружиною і дитиною. Але при цьому мав зовсім не крихітні апетити. Коли Пол приїхав на співбесіду до Гаффнера в його шикарний будинок, на півдні Франції, він був просто вражений його багатством. Без будь-якої скромності Ле Ру заявив, що хоче мати все те ж саме.

Однак їх співпраці не судилося тривати довго. У 2002 році між Ле Ру і Гаффнером розгорівся серйозний скандал. Прагнучи розбагатіти, Пол, без докорів сумління, створив програму, аналогічну тій яку він писав і для свого начальника. За що і був з ганьбою звільнений. Після такого приниження Ле Ру вирішив, що ніколи більше не буде працювати на «дядю» і створювати що-небудь за безкоштовно. Відтепер і назавжди його головним завданням буде «робити бабки». Нехай навіть брудні і криваві.

Для початку Ле Ру розробив онлайн-казино. Здавалося б, безпрограшний варіант! Що може піти не так? Адже казино завжди виграє! Для його створення Ле Ру навіть в рекордні терміни вивчив нову мову програмування. Але з цієї затії нічого не вийшло. Сайт-то він створив. Але ось як залучити гравців не придумав. Проект ліг мертвим вантажем на просторах інтернету.

Ле Ру був змушений знову шукати роботу звичайного програміста, прямо на інтернет-форумах. У той же самий час він нарешті-то дізнався, що був усиновлений. І це стало ще однією подією, яка вплинула на його життя. Злий і обманутий геній даркнета вирішив більше ніколи не програвати.

В цей же час, він дописав програму, роботу над якою почав ще при Гаффнері. Так в 2004 році світ побачила перша версія TrueCrypt. Програма була безкоштовною і позиціонувалася, як найнадійніший засіб для шифрування даних. Сам Ле Ру при цьому ніколи не зізнавався, що був одним з розробників. Але мало у кого були сумніви, що саме він був автором TrueCrypt.

І треба сказати, що програма мала чудове фінансування. Але звідки ж воно надходило?…

 

Рецепт ідеального злочину

За рік до появи TrueCrypt, Ле Ру розмістив оголошення, що шукає людину з американським паспортом. Йому потрібна була підставна особа на роль директора нової компанії – RX Limited. Ця фірма пропонувала своїм клієнтам сервіс по спрощеній покупці рецептурних ліків. Схема була проста, але до біса елегантна. Клієнт заходить на сайт, вибирає потрібний препарат і заповнює анкету з симптомами. Анкета потрапляє на стіл до лікаря, який і виписує рецепт, незважаючи на те, що не бачить пацієнта наживо. Рецепт надходить в потрібну аптеку, і вже звідти офіційно виписані ліки поштою відправляються клієнту.

Звісно, і лікар, і аптеки отримували за таку співпрацю нехілий відсоток. Основний дохід компанії приносили віагра, засіб від голови з барбітуратами і опіатами і препарат під назвою «сома», що містить наркотик карісопродол.

Схема виявилася настільки прибутковою, що незабаром у RX Limited з’явилося два великих колл-центри в Ізраїлі. І висунути претензії до діяльності компанії було неможливо через дірку в американському законодавстві. Згідно з ним, лікар повинен виписувати ліки на підставі симптомів. Але при цьому пацієнт не зобов’язаний бути особисто присутнім.

Саме тому у багатьох учасників компанії було відчуття, що вони займаються цілком легальною діяльністю. Торгові представники RX Limited показували в аптеках ліцензії лікарів, щоб переконати тих, що все законно.

Мав місце випадок, коли один особливо підозрілий аптекар все-таки зв’язався з приятелем з Управління по боротьбі з Наркотиками. Але той підтвердив, що все абсолютно легально.

Другою особливістю бізнесу Ле Ру була реклама. Інтернет-аптека просувалася за допомогою холодних дзвінків і масової розсилки спаму. А щоб не потрапляти під спам-фільтри, Ле Ру почав відкривати все нові і нові дзеркала сайту за різними доменами. Потім він і зовсім створив власний реєстратор доменів.

У 2012 році половина всіх шахрайських аптек в світі була зареєстрована через Ле Ру. RX Limited отримувала десятки тисяч замовлень щотижня і 5 млн доларів чистого прибутку щомісяця. Ле Ру знайшов золоту жилу і його не цікавило, скільки людей від такого бізнесу помре.

Але, звісно, він розумів, що грає в небезпечну гру, і, – рано чи пізно, – у Управління по боротьбі з Наркотиками виникнуть питання. Тому в 2007 році, він покинув Нідерланди і перевіз всю сім’ю на Філіппіни.

Ле Ру оселився в одному з найпрестижніших районів столиці, в шикарному будинку з басейном. Філіппіни же Пол вибрав тому що саме тут він відчував себе в набагато більш звичній обстановці свободи. Правда, свободи не зовсім звичайної… Свободи від закону…

 

Народження злодія

Нарешті він домігся того, що хотів – багатства. Але виявилося, що просто грошей йому вже мало. Тепер Ле Ру жадав влади. Він бачив себе в якості короля власної таємної імперії. Всього лише за рік Ле Ру перетворився з ніщеброда в мільйонера, що поїхав головою, імітуючи стиль життя злодіїв з фільмів про Джеймса Бонда. У його офісному кабінеті пачки готівки були складені до самої стелі. Його кримінальна імперія налічувала вже більше тисячі чоловік. І, – ніби то цього мало – Ле Ру навіть створив власну армію з колишніх солдатів.

Їм заволоділи жадібність, почуття власної величі і… Підозрілість. Так, Ле Ру, по дефолту, вважав, що всі навколо хочуть його кинути. У 2008 році він навіть наказав спалити будинок свого двоюрідного брата, після суперечки через гроші.

Або ось ще одна показова риса його параної – відправляючи своїх людей на переговори, він завжди слідом відправляв іншу групу, щоб стежити за першими. І жодна людина в компанії Ле Ру не знав усіх операцій, за якими він стояв.

Незабаром Пол відкрив нову для себе сферу. Пам’ятайте про те, що він створив особисту армію? Так ось, при її формуванні у нього виникло питання – а де купити зброю? Для цього Ле Ру найняв колишнього ізраїльського лобіста, який якраз займався продажем зброї тим, кому уряд Землі Обітованої не міг його продати офіційно.

Це виявилося одним з найцінніших кадрових рішень Ле Ру. Він незабаром зрозумів, що і сам може за допомогою того самого лобіста займатися продажем зброї тим, хто буде готовий заплатити більше.

Його постійними клієнтами, в цьому плані, стали ополченці Сомалі. Ле Ру взагалі планував створити там власну державу в державі, відкрити кокаїнову плантацію і завести туди важке озброєння. Але в 2010 році він все-таки звернув проект своєї кокаїнової республіки.

Також у нього були плани повернути до влади білу меншину в його рідному Зімбабве. Для цього він орендував величезну кількість сільськогосподарських земель і почав задешево роздавати їх білим фермерам, яким офіційно було заборонено володіти землею. Але далі цього справа теж не пішла.

Найбільшим досягненням Ле Ру в торгівлі зброєю став продаж Ірану систем наведення для ракет. А всі гроші, отримані в ході цієї операції, текли в Гонконг, де зберігалася його скарбниця.

І чим більше зростало його багатство, тим кровожерливіше він ставав. Незабаром єдиним покаранням за будь-яку провину в його імперії стала смерть. Одним з перших від зміненого характеру боса постраждав його найближчий помічник і глава служби безпеки – Дейв Сміт. Запідозривши його в крадіжці, Ле Ру наказав викрасти Сміта і вивезти його за місто. Бідолаху змусили викопати собі могилу, після чого застрелили.

На цьому прикладі можна побачити, що кіноштампи стали для Ле Ру справжнім натхненням.

Замість вбитого Сміта, службу безпеки очолила інша людина – Джозеф Хантер, ветеран війни в Іраку з посттравматичним розладом, колишній військовий інструктор армії США. Якраз він і став організатором більшості вбивств для Ле Ру. Через кілька років, на суді Ле Ру визнає, що замовив 7 вбивств.

Хоча, насправді, рахунок може йти на десятки.

 

Початок кінця

Як вже було сказано раніше, розслідування проти Ле Ру почалося випадково. Поліцейські з відділу по боротьбі з наркотиками зробили контрольну закупівлю ліків на одному з сайтів RX Limited і раптово самі для себе розкрили величезну мережу розповсюдження препаратів за фальшивими рецептами.

Вони ще рік не могли зрозуміти, хто стоїть за цим бізнесом, поки в одному з документів не сплив номер телефону якогось Пола Ле Ру…

Телефон відразу поставили на прослушку. І досить швидко стало ясно, що Ле Ру промишляє не лише законними ліками, а й цілком собі нелегальними речовинами. Тут вже до розслідування підключилися міжнародні сили. І чим довше вони слухали телефон, тим більше дивувалися масштабам діяльності цієї людини. Продаж наркотиків був не найшкідливішим пунктом в величезному списку. Тут йшлося про контрабанду зброї сомалійським найманцям, вбивствах і постачання метамфетаміну з Північної Кореї.

Влада прорахувала, що за час роботи RX Limited Ле Ру заробив більше півмільярда доларів. А найцікавіше, що навіть знаючи його ім’я, вони не відразу змогли зрозуміти, хто ця людина. Ле Ру ще в 2008 почав замітати сліди. Він мав кілька фальшивих паспортів і ніколи не користувався реальним ім’ям.

У 2011 бізнесу Ле Ру було завдано серйозного удару. США посилили контроль за препаратом «сома». Тільки за рахунок продажу цих ліків RX Limited мала третину свого доходу. Ле Ру довелося закрити call-центр в Ізраїлі і, з ризиком для безпеки, почати возити контрабандні препарати з Мексики.

Бачачи, що петля навколо його шиї звужується, Пол переїжджає до Бразилії – просто тому що у Бразилії немає з Америкою угоди про екстрадицію. Ще рік в США не знали, як його звідти виманити. Але, врешті-решт, вирішили зіграти на його слабкостях – жадібності і честолюбстві. Ідею висловив один з колишніх найманців Ле Ру, який мав зуб на боса за те, що той підозрював його в крадіжці. Втім, як і багатьох інших.

Він розповів, що Ле Ру давно мріяв укласти угоду з колумбійськими наркокартелями. На швидку руку була зготована операція-пастка. Від імені наркоторговців йому призначили зустріч – в Ліберії. Сама країна у Ле Ру підозри не викликала. Ліберія так-то вважається столицею африканської наркоторгівлі. До того ж, колумбійців перевірили вздовж і впоперек і обману не виявили. Але коли Ле Ру нарешті прибув на зустріч особисто, то виявилося, що наркоторговці з Колумбії, насправді, були агентами по боротьбі з наркотиками з США. Так що його заарештували і в цей же день відправили літаком до Америки, поки він не встиг наобіцяти місцевій поліції величезні хабарі.

Тут можна було б і сказати щось на кшталт «так закінчилася історія короля даркнету».

Ні, насправді, це був ще далеко не кінець.

 

Угода з дияволом

Одним з головних вимог, що Ле Ру пред’являв своїм підлеглим була абсолютна відданість.

Він говорив: «Якщо вас заарештують, то тримайте язик за зубами. Якщо ви будете мовчати, то я вам подякую. Якщо проговоритесь – вб’ю».

Але, мабуть, це правило стосувалося тільки самих підлеглих. Опинившись в руках поліції, Ле Ру заявив, що не хоче провести залишок життя у в’язниці. За обіцяний йому мінімальний термін покарання, він пішов на повне сприяння правоохоронним органам. Пол з потрохами здав абсолютно всіх, кого тільки міг. Протягом 2 років він робив вигляд, що знаходиться на волі і продовжує керувати організацією. Ле Ру роздавав накази і планував угоди, але тільки для того щоб відправити колишніх підлеглих прямо в руки поліції. Офіційно про арешт Ле Ру було оголошено тільки в 2014 році. До цього часу вся його імперія була повністю знищена. На суді Ле Ру легко зізнавався в усьому, що йому інкримінували – в наркоторгівлі, вбивстві, озброєнні сомалійців і так далі. При оголошенні вироку, суддя на пряму порівняла його зі злодіями з фільмів. Однак, угода є угода. Його, в результаті, засудили до 25 років позбавлення волі.

І ось це вже точно був кінець.

 

За маскою аноніма

Саме так закінчилася історія злочинів найнебезпечнішого цифрового гангстера. Ле Ру – це людина, що не пройшла випробування владою і вседозволеністю. На самому початку своєї кар’єри, він намагався бути захисником свободи і приватного життя. Але отримавши бажану анонімність, він не став боротися з «Великим Братом», а зайнявся власним збагаченням.

Своїм прикладом Ле Ру довів, що за маскою аноніма може ховатися не тільки борець за свободу, а й… Справжнісінький злодій. Так що анонімність здатна не тільки протистояти злу, але і також ховати його. І про це важливо пам’ятати.

Андрій ШЕЛЮГІН

, 2021-06-16

Я хочу (с)делать пожертвование(ия)

I want (to do donation

Я хочу зробити пожертвування

Call us!
Закрити

Ваше ім'я *

Ваша електрона адреса *

Тема повідомлення

Ваше повідомлення