Імпортована стигма Імпортована стигма
Імпортована стигма

Імпортована стигма

Щось дивне сталося з Японією в 2015 році – щось, що змусило країну на мить переосмислити своє минуле. Акіє Абе, дружину прем’єр-міністра Країни Вранішнього Сонця, сфотографували на фоні величезного поля конопель. І це зовсім не випадковий знімок, який утік в мережу. Річ у тому, що пані Абе активно виступала за відновлення культивації канабісу – традиції, що існувала в Японії щонайменше 2000 років, поки під тиском чужоземців була витіснена з пам’яті народу.

Імпортована стигма

Акіє Абе на фоні “Поля Чудес”

Сьогоднішня Японія веде найсуворішу репресивну наркополітику серед всіх розвинених демократичних країн. Якщо ти попадешся на зберіганні канабісу для особистого використання, ти можеш отримати 5 років позбавлення волі, а якщо ти ще й вирощуєш, то ти сядеш на всі 7. Щороку закон карає приблизно 2000 людей, віддаючи їх на громадський осуд до, під час та після відбування терміну. Так наприклад, коли вдома у актриси Сайї Такаґі знайшли канабіс, всі проєкти, в яких вона знімалася – як і популярний детективний серіал 相 棒 ( «Аібо», в перекладі українською «Партнери») – були зняті з етеру. Крім того, вона написала для іншого ТВ-шоу заголовну пісню: так вона теж миттєво пішла в небуття. Або ось ще один приклад, пов’язаний з гравцем національної збірної Японії з регбі, у якого знайшли траву: він був довічно позбавлений права брати участь в будь-яких матчах, а мегакорпорація Toshiba розірвала всі спонсорські стосунки з його регіональною командою. Адже бути хоча б побічно пов’язаним з каннабісом означає втратити все.

Звісно, слова Акіє Абе про повернення до старих японських традицій – і про те, що вона сама подумує чи не почати їй вирощувати траву самотужки – як мінімум, спантеличили багатьох японців і змусили їх замислитися над питанням: «Про що вона взагалі говорить?!»

«Більшість японців сприймають канабіс, як щось субкультурне, але вони помиляються. Тисячоліттями канабіс був центральним елементом японської культури », – каже головний в Країні Вранішнього Сонця фахівець з питань канабісу, Такаясу Дзюніті.

Конопля вільно росла по всій Японії та – не менш вільно – культивувалася протягом тисячоліть. Музей канабісу (大麻 博物館), під керівництвом пана Дзюніті зібрав численні докази цього. Наскальні печерні малюнки, що однозначно зображують конопляні рослини, насіння канабісу, датовані мінімум 300им роком до нашої ери.

«Музей сповнений свідоцтв славного спадку Японії, пов’язаного з каннабісом. – Пояснює Джон Мітчелл, репортер видання «The Asia Pacific Journal» – Є виконані на дереві гравюри XVII століття, на яких жінки прядуть волокна, і фотографії фермерів, що скошують ці рослини. У куточку стоїть робочий ткацький верстат, на якому пан Такаясу демонструє мистецтво ткацтва. Він вказує на шматок тканини канабісу – теплий взимку, прохолодний влітку, він ідеально підходить для екстремального японського клімату».

 

Поворот не туди

Отже, як канабіс перетворився з чогось шанованого в щось настільки демонізоване за такий короткий період часу? Після Другої Світової Війни, коли Японія зазнала поразки і була окупована, США нав’язали країні своє ставлення до наркотиків, уособленням якого стала політика Гаррі Анслінгера. У 1948 році в Японії був прийнятий Закон про контроль канабісу, і в ту ж мить 25 000 ферм з вирощування канабісу в країні були закриті. Усередині ж Японії до цього часу не було будь-якого тиску з метою почати війну з наркотиками. Особливого ​​страху перед каннабісом теж не було – незрозуміло навіть чи дійсно його так багато курили. Але США всюди нав’язували війну з наркотиками, і країни, які вони окупували, піддалися їх впливу.

Ця заборона – нав’язана декільком майбутнім поколінням – пробудила в Японії тотальне переконання і навіть віру в те, що канабіс – це символ зла. Імпортоване з Америки твердження стало глибоко вкоріненим культурним переконанням, та, в результаті, навіть самі нешкідливі або необхідні форми вживання канабісу караються кримінально.

 

Коли правосуддя, дійсно, сліпе

Так наприклад, 58-річний пацієнт з невиліковною формою раку печінки по імені Масаміцу Ямамото постав перед японським судом в 2016 році. Він відчував найсильнішого фізичного болю і не раз звертався в служби охорони здоров’я з проханням дозволити йому приймати канабіс, щоб купірувати болісні симптоми – в той самий спосіб, як це роблять інші пацієнти по всьому світу. Йому в цьому проханні відмовили. Не маючи іншого виходу, він став вирощувати траву для особистого користування. Його споживання приносило Ямамото величезне полегшення. Однак незабаром його заарештували.

«Я перепробував все інше, що пропонує сучасна медицина», – сказав він в суді.

Після арешту стан його здоров’я різко погіршився, і він помер ще до закінчення судового процесу. Єдине, що чоловік запитав у суду, – з огляду на, що він вирощував канабіс тільки для себе – кого цей судовий процес покликаний захистити?

І подібна «системна інерційність», нещадно карає ні в чому не винних або навіть стражденних людей – це не єдина проблема в японській наркополітиці. Бездумна і сліпа стигматизація за все, що хоч якось пов’язане з «диявольською» травою теж має місце бути. Наприклад, коли кілька років тому у шести студентів елітного приватного коледжу в Токіо знайшли канабіс, адміністрація навчального закладу розіслала всім студентам електронного листа.

У ньому говорилося, що всі, хто «досить дурний», щоб спробувати канабіс «завжди виявляються фізично і морально зіпсованими і починають вести злочинне життя. Не існує «невинних» або «нешкідливих» способів вживання заборонених речовин».

 

Заборонена реальність

Однак реальність є такою, що нешкідливе й невинне вживання канабісу – це норма, а не виняток. Навіть Управління Організації Об’єднаних Націй з контролю за наркотиками визнало, що 90% незаконного вживання конопель в даний час не представляє проблем – вони не завдають шкоди споживачеві і не викликають звикання. У разі ж тих 10%, хто дійсно став залежним, проблема знаходиться глибше. Але в японській риториці будь-яке вживання наркотиків розглядається як щось на кшталт залежності, а будь-яка залежність – як моральне падіння.

Отже, що ж ми маємо в підсумку: в сьогоднішній Японії за залежність ви будете зганьблені, затавровані і кинуті до в’язниці.

У всіх країнах, де наркотики криміналізовані, є один побічний ефект: організована злочинність. Адже вона отримує у своє розпорядження надзвичайно прибуткову галузь. Один з провідних експертів з японської злочинності, Джейк Адельштейн, пояснює:

«Торгівлю метамфетаміном завжди контролює якудза. Були часи, коли якудза здійснювали великі угоди з постачальниками з Північної Кореї, привозили морем в країну величезну кількість мета. Але в міру того, як якудза децентралізовувалися, а їх кількість зростала, з’явилося набагато більше випадків, коли практично незалежні дилери знаходили свого постачальника і починали продавати наркотик самі. Сьогодні велика частина поставок наркотиків здійснюється через групи, які просто платять якудзі мзду, але не працюють через її центральні структури».

 

Нова надія

Вже є деякі ознаки змін. Зараз майже всім наркоспоживачам, спійманим поліцією, надається маленький шанс – їм дають умовний термін. Але от якщо їх знову впіймають, то вже відправлять до в’язниці на роки. Але в 2017 році Japan Times повідомила про дуже рідкісну подію. Окружний суд Осаки зробив виняток у своїй звичайній процедурі. 22-річного чоловіка двічі ловили на прийомі стимуляторів, але суд вирішив не відправляти його в тюрму. Вони отримали свідчення від Тошихико Мацумото, директора відділу досліджень наркозалежності в Національному Центрі Неврології та Психіатрії, який пояснив, що в’язниця зробить цю людину тільки гіршою. В інтерв’ю Japan Times він сказав:

«Ідеї про те, що терапія пацієнта в його природному місці існування може бути кориснішою за відбування терміну, слід надавати більшої ваги. Це світова тенденція, заснована на різних дослідженнях».

Сьогодні все більше і більше людей розуміють, приймають і поширюють ідею про переваги потенційної легалізації деяких заборонених речовин. Один з найбільш докладних аналізів був проведений аналітиком Фунай Юкіо в його книзі 悪 法! 「大麻 取締 法」 の 真 実 («Поганий закон! Вся правда щодо Закону про контроль канабісу»). Він підрахував, що легалізація канабісу може в довгостроковій перспективі підняти економіку Японії на 30 трильйонів ієн.

Але щоб домогтися подібних змін, японській культурі доведеться пройти крізь вогонь, воду і мідні труби.

А наразі щосереди та щоп’ятниці Горо Кото, простий японський соціальний працівник, який працює на токійській лінії телефону довіри для людей із залежністю, чує про наслідки збереження статус-кво. Йому кажуть:

«Я просто хочу з ким-небудь поговорити. Я не знаю, де ще я можу поговорити про такого роду проблеми … Я просто шукаю когось, кому я можу розповісти про свої почуття або думки».

Вони кажуть, що все, чого вони хочуть, – це допомоги. Щоб їм хтось допоміг знайти вихід з цієї біди. Коли ж, нарешті, японський уряд перестане висилати за ними наряди поліції і, замість цього, почне надавати їм підтримку?

Коли ж, нарешті, всі ми перестанемо повторювати одні й ті ж помилки?

Олег ДЕРЕНЬКО

, 2021-04-05

Я хочу (с)делать пожертвование(ия)

I want (to do donation

Я хочу зробити пожертвування

Звернутися до нас!
Закрити

Ваше ім'я *

Ваша електрона адреса *

Тема повідомлення

Ваше повідомлення