Неприємне оточення

Кожен з нас в певній життєвій ситуації ловив себе на думці, що оточений ідіотами (хочеться сподіватися, що не кожен висловлював цю думку вголос). Справді: телебачення і особливо кіно знімають якісь криворукі придурки, що більше піклуються про інтереси меншин, ніж про цікаві для більшості історії. У професійному спорті всі раптом розучилися штовхати м’яч, тримати ключку і навіть возити шваброю по льоду перед ковзним каменем. Всі нові пісні – тупі, що й не дивно: їх співають або однакові діти з татуюваннями на щоках, або однакові мляві дівчата невизначеного віку. Про те, що творять кур’єри сервісів доставки їжі, краще навіть не починати – розповідям про їх безглузді витівки присвячена, здається, половина сучасних соцмереж. Соцмережі, до речі, теж населені ідіотами, тільки і вміють, що кривлятися перед камерою і копіювати один у одного несвіжі жарти.

Читач вже напевно відчув каверзу і чекає драматичного повороту в форматі «насправді все не так», але тут варто звернути увагу на інше: наша фрустрація майже ексклюзивно спрямована на індустрію розваг і онлайн-комерцію в тому чи іншому її прояві. Це не дивно: видовища давно вирвалися з відведених їм цивілізацією форматів (стадіони, кінотеатри, навіть телевізори) і захопили все навколо себе, а хліб давно вже зручніше і швидше замовити в інтернеті, ніж вставати, одягатися і пертися в магазин. За останній рік з його локдаунами, карантинними обмеженнями і загальною невизначеністю роль усього перерахованого тільки зросла – фізичні магазини раптом перейшли в категорію невиправданого ризику для здоров’я і життя, а розваги стали єдиним способом не зійти з розуму. Навіть ті з нас, хто до початку 2020 року жодного разу не користувався кур’єрською доставкою та стрімінговим сервісом, як миленькі почали ковтати серіали по сезону за вечір і скоромовкою видавати кур’єру детальні покрокові інструкції доступу в під’їзд.

 

Все просто(?)

Крім економічних і соціальних ця ситуація має ще як мінімум один важливий психологічний наслідок: нам властиво думати, що все, що ми отримуємо без особливих зусиль і витрат, створюється теж без особливих зусиль і витрат. При цьому на раціональному рівні багато хто з нас розуміють помилковість цього враження, але вдіяти з собою нічого не можуть: наша переконаність в тому, що штовхати м’ячик готувати і розводити їжу та тим більше бути інфлюенсером в інтернеті може будь-який дурень, міцніє.

І це велика помилка. Жодна людина професійно не зайнята в цих сферах навіть приблизно не уявляє яких логістичних, інтелектуальних, фінансових та й фізичних зусиль вимагає все те, що ми чомусь вважаємо елементарним. Навіть онлайн-інфлюенсерство, ставитися до якого прийнято поблажливо, насправді, є повноцінною і стомлюючою роботою, що вимагає не тільки певних талантів, але і усвідомлених зусиль над собою. Те що вам не подобається не заважає інфлюенсерам заробляти шалені гроші і постійно розширювати простір свого впливу.

Може здатися, що предмета для розмови тут немає: яка різниця як ми ставимося до розваг і онлайнових сервісів, коли в житті є безліч важливіших речей? Але в тому-то й річ: ми починаємо вважати абсолютно елементарними все більш і більш важливі речі. І це стає небезпечним.

 

Great again?

У своїй книзі “Захід Демократії”, що отримала в 2019 році Пулітцерівську премію, Енн Епплбаум задається питанням: чому до влади в країнах максимально першого світу почали приходити ультраправі і популісти, які не мають попереднього досвіду в політиці? Ведучий реаліті-шоу і сумнівної успішності підприємець Дональд Трамп в США, таблоїдними журналіст Борис Джонсон в Великобританії, невеликий провінційний чиновник Сантьяго Абаскаль в Іспанії (останній, правда, поки тільки рік тому обирався в парламент, але з урахуванням його популярності це явно не вершина політичної кар’єри) – всіх їх спочатку вважали нешкідливими дурниками, яким сформовані століттями системи не дозволять накоїти справ. Однак перше, що роблять ці люди, вигравши вибори, – це демонтують сформовані століттями системи і починають в міру сил управляти так, як підказує не відсутній у них досвід, а так звана чуйка. Останню дуже любить певний тип виборців – мовляв попередні президенти і прем’єри тільки морочили голову трудовому народу зате наш хлопець зараз швидко наведе порядок і зробить все great again.

Тут саме час згадати що багато чого з того що глядач / користувач / спостерігач вважає простим, насправді є дуже складним. Стіна на кордоні з Мексикою проблему нелегальної імміграції не вирішила, а посилила – і заодно надихнула згаданого вище Сантьяго Абаскаля почати кампанію з будівництва такої ж стіни навколо Іспанії. Відмова слухати занадто розумних докторів привела Америку до жахливої ​​надлишкової смертності від коронавірусу. Відмова слухати занадто розумних економістів привела Великобританію до брекзіту, що вже означає необхідність зводити кордон, митницю і паспортний контроль посеред колись єдиної країни (Ірландія ні з якого Євросоюзу не виходила і не збирається), і в самий найближчий час це призведе до величезних економічних проблем. Що накоїть Абаскаль, коли і якщо очолить Іспанію не хочеться навіть думати, хоча це досить легко передбачити.

 

Чому ж все так сумно?

Короткої і інтуїтивно зрозумілої відповіді на питання, чому всі ці люди прийшли до влади і чому слідом за ними прийдуть інші такі ж, Епплбаум у своїй книзі не дає – як ми вже зрозуміли простих відповідей на складні питання не буває. А якщо буває, то, швидше за все, вами вміло маніпулюють. Причин глобального ухилу в ультраправий популізм багато: різка зміна економічних парадигм в постіндустріальній економіці, помітний неозброєним оком диспаритет між 1% найбагатших і всіма іншими, що тільки збільшується, невисловлена ​​і не завжди навіть усвідомлювана потреба в модернізації, структури ліволіберального глобалізму, які давно себе скомпрометували і так далі. Але одна з причин, названих Епплбаум, особливо цікава: звиклі до того, що в інтернеті по одному кліку виповнюється будь-яке їхнє бажання, виборці в якийсь момент вирішили що політика – це довго і нудно. «Так що вони там сидять роками сперечаються! Очевидно ж, що треба просто зробити, щоб всім було добре! » В процесі, правда, з’ясувалося те, що більш стримані люди знали і так: всім і відразу добре бути не може, а спроби так зробити приведуть, швидше за все, до того, що всім і відразу стане дуже погано. Про це зрозуміло написано в будь-якому підручнику історії. Але хто їх там читає, ті підручники, – довго ж і нудно. До того ж і так все зрозуміло!

 

10000

Є одне універсальне правило: чим більше людина розбирається в предметі розмови, тим з меншою ймовірністю вона вважає його простим і зрозумілим. Відповідно до відомої гіпотези Малкольма Гладуелла, для того щоб стати в чому-небудь фахівцем, на практику цього чогось потрібно витратити не менше 10000 годин. У це вірив, наприклад, баскетбольний напівбог Кобі Браянт, коли кожен день годинами набивав кидки на майданчику після того, як вся інша команда раз’їжджалася з тренування відпочивати.

У правила 10000 годин є цікавий наслідок: ставши фахівцем в чомусь одному, ви з більшою часткою ймовірності перестанете вважати простим і зрозумілим що б там не було взагалі – навіть явища, що не має відношення до вашого поля експертизи. Тому можна почати з 10000 годин гри в футбол або 10000 годин розвезення їжі злим і голодним городянам, які тільки і чекають моменту, коли за вами закриється двері і можна буде сісти писати гидоти в facebook. Вам, швидше за все, буде однаково здаватися, що ви оточені ідіотами, але тепер для цього хоча б будуть підстави.

Андрій ПОДШИБЯКІН (Москва)

Я хочу (с)делать пожертвование(ия)

I want (to do donation

Я хочу зробити пожертвування

Call us!
Закрити

Ваше ім'я *

Ваша електрона адреса *

Тема повідомлення

Ваше повідомлення