Непроста доля незвичайної дитини Непроста доля незвичайної дитини
Непроста доля незвичайної дитини

Непроста доля незвичайної дитини

Зазвичай в центр раннього розвитку «Світанок» дітей приводять їх батьки, але у випадку з Микитою все було зовсім по іншому. Шестирічний хлопчик прийшов в «Світанок» разом з другом Дімою, який до того моменту тривалий час відвідував центр. Микита нічого толком не міг розповісти ні про себе, ні про своїх батьків, а найпростіші тести, які фахівці центру запропонували дитині пройти, не принесли ніякого результату – хлопчик був запущений. Неозброєним оком було видно, що батьки абсолютно не приділяють йому увагу.

Персонал центру зацікавився долею дитини. На завершення робочого дня співробітники «Світанку» разом з хлопчиком пішли до нього додому, щоб розвідати обстановку і познайомитися з батьками. Як виявилося, Микита був повністю наданий самому собі – він жив з мамою, яка могла по кілька днів не з’являтися вдома, і бабусею, яка більше цікавилася своїми справами, ніж онуком. Вдома знаходиласявня бабуся Микити, і співробітники «Світанку» пояснили, що її онуку за віком зовсім скоро доведеться відправитися в школу, але Микита не вміє писати і читати, а крім цього, не може розбірливо говорити. В результаті, з бабусею вдалося домовитися про те, що Микита буде відвідувати «Світанок», але за однієї умови – бабуся чи мама особисто будуть приводити його в центр.

Хлопчик був запущений, батьки зовсім не приділяли йому увагу.

Непроста доля незвичайної дитиниСпеціалісти центру «Світанок» оперативно взялися за реабілітацію і адаптацію Микити, розумовий розвиток якого відповідав трирічному віку. З хлопчиком працював логопед, який займався коригуванням його вимови. А психолог допомагав Микиті подолати замкнутість і відчуженість від колективу. Поступово дитина стала знаходити спільну мову зі іншими дітлахами, які відвідували центр «Світанок», почав брати участь в іграх з дітьми. Вчителі максимально намагалися приділити хлопчикові час, щоб підтягти його знання. Через кілька місяців активної роботи, Микита знав букви і чітко висловлюва думки, а через півроку міг самостійно читати і писати. Виявилося, що у дитини величезний інтерес до навчання, фахівці «Світанку» відзначають, що він схоплював інформацію буквально на льоту. Також у Микити проявилася схильність до вивчення англійської мови, заняття з якої проводять у центрі. У знаннях англійської він дуже швидко наздогнав своїх однолітків, і педагог відзначала, що такого здібного учня у неї давно не було.

Паралельно фахівці центру «Світанок» вели роботу з батьками Микити. Як вже було сказано вище, вони практично не цікавилися його долею, надаючи хлопчика самому собі. В ході бесід як з мамою, так і з бабусею дитини, фахівці розповідали батькам, як потрібно себе вести з хлопчиком, про увагу, яку йому слід приділяти і про багато іншого. Як зазначає соціальний педагог «Світанку», перший час до батьків Микити було дуже складно достукатися – вони звикли жити в якомусь своєму, тільки їм зрозумілому світі, з зовсім іншими цінностями. Але з часом все стало на свої місця. До батьків вдалося донести головну думку, що їхній син і внук – це найголовніше, і що саме на нього необхідно витрачати свої сили і час. Фахівцям «Світанку» вдалося добитися головного – вони змінили ставлення мами і бабусі до Микити. Батьки не тільки стали приділяти Микиті більше уваги, вони почали активно брати участь у суспільному житті центру «Світанок». Наприклад, бабуся хлопчика бере участь в підготовці дитячих заходів, які проводять в центрі. Мама Микити, яка ще півроку тому могла на кілька днів зникнути з поля зору, намагається проводити з сином якомога більше часу. Після роботи вона забирає Микиту з центру, цікавиться його навчанням.

 

Буквально за шість місяців хлопчик навчився читати і писати, у нього величезний інтерес до навчання.

У вересні Микита піде в перший клас, хоча ще півроку тому складно було повірити, що цей хлопчик взагалі зможе вчитися в школі. Зусилля, які доклали всі співробітники центру раннього розвитку «Світанок» не пройшли даром, і результат видно навіть неозброєним оком. З запущеної і наданої самой собі дитини фахівцям вдалося виростити активного, схильного до навчання і не за віком розумного хлопця. Микита зізнається, що йому не дуже хочеться йти з «Світанку» в школу – тут у нього друзі не тільки діти, але і співробітники. Але в свої шість років хлопчик розуміє, що потрібно вчитися і обіцяє докладати до цього максимальних зусиль.

, 2020-01-23

Я хочу (с)делать пожертвование(ия)

I want (to do donation

Я хочу зробити пожертвування

Звернутися до нас!
Закрити

Ваше ім'я *

Ваша електрона адреса *

Тема повідомлення

Ваше повідомлення