Сам собі лікар?

Рон Вудруф – не та людина, яку можна однозначно назвати героєм. Наркотики, незахищений секс, гомофобія, самовпевнене самолікування… Його образ, дійсно, складно описати словом «героїчний».

Але ось, що можна сказати напевно – йому було про що розповісти. Після того, як йому поставили діагноз-вирок – СНІД – і з’ясувалося, що схвалені американською системою охорони здоров’я ліки від цієї хвороби, насправді, вбивають його, колоритний техаський електрик став боротися за своє життя і життя інших жертв СНІДу.

Саме Рон Вудруф заснував той самий «Далласький клуб покупців», через який він продавав ліки жертвам СНІДу у всіх куточках Сполучених Штатів Америки. Жертв, які не мали інших можливостей для лікування. «Далласький клуб покупців» процвітав, всупереч заборонам Управління з контролю якості продовольства і медикаментів США та інших контролюючих органів.

Давайте ж спробуємо зрозуміти, що це була за людина – Рон Вудруф.

 

Скромне CV

Багатотомних життєписів Рона Вудруфа в природі не існує. Це й не дивно – звичайних техаських електриків журналісти, біографи і докучливі папарацці переслідують рідко. Саме тому достовірної інформації про дитинство-отроцтво-юність нашого героя збереглося вкрай мало.

І на цьому цей розділ його історії можна було б і закінчити, якби не майже двадцятигодинне інтерв’ю, узяте сценаристом Крейгом Бортеном. І, до речі, не тільки інтерв’ю! За місяць до своєї смерті Вудруф надав майбутньому авторові сценарію «Далласского Клубу Покупців» повний доступ до своїх матеріалів і щоденників.

Якщо вірити словам Крейга Бортена, Рон був прямо концентратом того, що сьогодні так не люблять мас-медіа – гетеросексуальним гомофобним чоловіком (так, ще й білим)! Але давайте не будемо відразу ставити хрест на Вудруфі. Зрештою, це всього лише одне з численних трактувань його особистості. І до того ж, воно належить сценаристу, завданням якого було створити правильний літературний образ зі своєю аркою зміни – або, шляхом героя (кому як зручніше). А ось на думку його друзів, Рон був відверто бісексуальним чоловіком. Цю думку підтримали його лікар і його колишня дружина, Бренда Шарі.

Але що ж нам ТОЧНО відомо про «раннього» Вудруфа?

Народився Рональд Діксон Вудруф 3 лютого 1950, в Далласі, штат Техас. Як тільки досяг працездатного віку, він з головою кинувся у ремесло електрика.

Що ж стосується, його особистого життя – Вудруф був одружений тричі – на Мері Етті Пібус, Рорі С. Флінн і Бренді Шарі Робін.

І ще два достовірно відомих факта про життя нашого героя: Рон був страшним любителем родео і незахищеного сексу.

Останнього у нього було ДУЖЕ багато…

 

Вудруф vs СНІД

У 1986 році Рону Вудруфу поставили страшний діагноз – СНІД. Лікарі ванговали йому смерть – на дворі як-ніяк 80і, про СНІД знали мало, а про те як з ним боротися – і того менше.

Але Рон в кращих техаських традиціях показав лікарям, а заодно і смерті середній палець і зумів прожити ще кілька років.

Прописаний AZT або зидовудин не давав позитивного ефекту від слова «зовсім». Навіть навпаки – після прийому препарату Рон відчував себе тільки гірше.

Інших дієвих способів боротьби з чумою ХХ століття в США відомо не було. Інфікованим залишалося тільки ковтати аскорбінки і підбирати музику на свої похорони. Але для Рона Вудруфа це був не варіант. Він почав самостійно вивчати хворобу.

Рон шукав ліки від СНІДу не тільки в найближчій аптеці, але і по всьому світу, уважно переглядаючи каталоги самих різних фармакологічних компаній. Головним чином він звертав увагу на ті препарати, які використовувалися експериментально, чи не були схвалені FDA (американським управлінням з контролю якості продовольства і медикаментів), і не поширювалися на території США.

Так, наприклад, в штатах не були доступні такі препарати, як прокаїн PVP і декстран сульфат, тоді як купити їх за кордоном можна було без проблем. Рон став замовляти засоби по всьому світу. Він відчув поліпшення і його приклад надихнув сотні і тисячі хворих по всій Америці. Ще б пак – у людей позбавлених всіх надій на одужання з’являвся шанс, і ніякої-то гіпотетичний, а самий що ні на є реальний. Так ось же він, цей самий шанс, живий і здоровий чоловік, який повинен був померти від СНІДу ще пару років назад.

 

Далласький Клуб Покупців

На хвилі успіху Рон створює невелику організацію – Далласький Клуб Покупців – зараз вже добре відому, в тому числі і по вже згаданому художньому фільму. Свою невелику квартиру в Оук Лоун Рон перетворив на справжній медичний логістичний центр, звідки розсилав ліки клієнтам.

Треба розуміти, що вартість подібних ліків становила не одну тисячу доларів. А так як за кілька місяців його невелика контора непогано розгорнулася, то і прибуток був відповідним. У порівнянні з виробництвом синього мета, звичайно, копійки, але на життя вистачало.

Йшов час, Рон почувався цілком стабільно. Навіть лікарі вже, як ніби-то і забили на його діагноз, натхнені успіхами самолікування Рона.

У тих інтерв’ю, що він встиг дати, колишній електрик прямо заявляв: «Мені не потрібна американська система охорони здоров’я. Я сам собі лікар!».

Але, все-таки, Вудруф був неправий. Ніякий він не лікар, та й його методика лікування носила, скоріше, чисто психологічний характер, плацебо, але в його випадку прекрасно працює. Що не можна було сказати про його клієнтів, які купували дорогі препарати. Занадто багато було негативних відгуків після ліків, надісланих Клубом Покупців. Чиновники з контролю якості і зовсім звинуватили Рона в спекуляції. Хоча сам він завжди заявляв, що працює не заради грошей.

 

Кіно. Смерть. Рон

Але як би Рон Вудруф не чіплявся за життя, його історія була визначена наперед. Замість відведених лікарями шести місяців він прожив шість років і помер 12 вересня 1992 року. Про нього благополучно забули на цілих 20 років, поки нарешті, режисер Жан-Марк Валле не воскресив образ Рона Вудруфа в «Даллаському клубі покупців».

 

Головну роль зіграв Метью Макконахі, за що і отримав роком пізніше заслуженого «Оскара». І треба сказати, статуетку йому вручили недарма – Макконахі вдалося створити неймовірно харизматичний і драматичний образ, місцями дуже близький до «оригіналу».

Однак наскільки б точно не намагалися кінематографісти відтворити життя Вудруфа на екрані, всіх цікавих деталей і фактів про нього вмістити в одному фільмі було просто неможливо.

Ось невеликий перелік того, що не потрапило в картину:

– Вудруф понад 300 разів переправляв ліки контрабандою через мексиканський кордон.

Він навіть встановив в своєму автомобілі (Lincoln Continental) спеціальні амортизатори, що дозволяють витримувати вагу тих партій необхідних для лікування речовин, що він віз з собою.

– Вудруф відкрив Далласький Клуб Покупців на свої страхові гроші.

Зневірившись знайти рішення, Вудруф перевів у готівку свій шестизначний страховий поліс ($ 65000). Замість того, щоб використовувати гроші у власних цілях, він відкладав їх, щоб допомогти клубу вести міжнародні операції.

– FDA іноді поблажливо ставилися до Вудруфа.

FDA, дійсно, в основному закривали очі на діяльність Далласького Клубу Покупців. Просто, в деяких випадках у них не було іншого вибору, окрім як втрутитися в процес ввезення нелегальних препаратів. Так наприклад, вони перекрили канал імпорту одного з ввезених їм на територію США ліки і категорично заборонили його реалізацію. Проте, FDA дозволило Вудруфу зберегти свій особистий запас цього препарату.

– Серед партнерів Вудруф були представники, як судової, так і медичної системи.

Всупереч сприйняття Вудруфа, як ярого «борця з системою», в цій самій системі у нього було багато союзників. Визнані в країні лікарі, судді та юристи досить часто допомагали Вудруфу утримати на плаву Клуб Покупців. Деякі лікарі відправляли своїх пацієнтів безпосередньо до Рона, відразу після того, як переконувалися, що їхні методи лікування ніяк останнім не допомагають.

 

Безвідмовні ліки

Рон Вудруф – не та людина, яку можна однозначно назвати героєм. По суті, він створив цілий культ самолікування і недовіри офіційної системі охорони здоров’я. Звичайно, його дії були продиктовані суворою реальністю – реальністю, в якій він повинен був віддати кінці практично відразу після постановки діагнозу. Однак це не скасовує того факту, що «потерпілих» від його дій було можливо не менше, ніж «врятованих».

Справжня заслуга Вудруфа полягає в тому, що він дав зневіреним сил для боротьби з жахливим захворюванням. Дав їм стимул. І нехай багато з тих ліків, що він продавав надавали виключно ефект плацебо – це всяко краще, ніж покірно приймати «не найкращий» результат.

І серед усіх тих ліків, що набували клієнти Далласького Клубу Покупців були такі, що працювали безвідмовно. Ліки, створені самим Роном. Ліки під назвою «надія».

Лев РОМАНОВСЬКИЙ

, 2021-10-01

Я хочу (с)делать пожертвование(ия)

I want (to do donation

Я хочу зробити пожертвування

Call us!
Закрити

Ваше ім'я *

Ваша електрона адреса *

Тема повідомлення

Ваше повідомлення