Стокгольмські скріпи

Основна мета шведської наркополітики – створення суспільства, вільного від наркотиків. Для досягнення цієї мети в країні до всього, що стосується наркотиків, застосовуються каральні заходи, закріплені на законодавчому рівні. Існує думка, що саме такий підхід є причиною історично низького рівня вживання наркотиків в Швеції. Як наслідок, успіх місцевої моделі часто наводять як аргумент проти таких реформ в сфері наркополітики, як декриміналізація і правове регулювання.

Однак саме твердження, що низький рівень споживання наркотиків в Швеції є результатом репресивного підходу до цього питання  є дуже сумнівним, бо дослідження незмінно показують, що тут ключову роль відіграє сукупність соціальних, економічних і культурних чинників, а зовсім не суворість законів.

Також слід зазначити, що вживання наркотиків хоча і знаходиться на відносно низькому рівні, але воно все ж зростає. Більш того, шведська модель – зокрема, її категоричне неприйняття перевірених методів зниження шкоди – має й серйозні негативні наслідки, які майже ніколи не згадуються її поборниками. До них відносяться вельми високий рівень гепатиту С серед людей, що вживають ін’єкційні наркотики, а також зростання на 600% (за останні 20 років) кількості смертей, викликаних прийомом наркотичних препаратів.

 

Історія питання

Заради досягнення поставленої мети – суспільства, вільного від наркотиків – Швеція проводить політику «нульової терпимості» до прийому наркотиків, вкладаючи значні кошти в організацію правоохоронних заходів, профілактику і лікування синдрому абстиненції. Ця політика виникла в 1960-х і була наслідком зростання відсотку вживання наркотиків, що спостерігалося тоді в більшості розвинених країн. З тих пір максимальні покарання за злочини, пов’язані з наркотичними препаратами, поступово посилювалися, а в 1988-му Швеція зробила надзвичайні заходи, криміналізувавши не тільки зберігання наркотиків, але також їх вживання.

Спочатку вживання карали лише штрафом, однак з 1993-го ввели і можливість тюремного ув’язнення. Введення таких жорстких покарань дало поліції можливість брати аналізи крові і сечі без згоди підозрюваного. Зараз в рік проводиться 130 000 таких тестів.

Кількість людей, засуджених за злочини, пов’язані з наркотиками, за останні 10 років подвоїлася.

І хоча штрафи все ще залишаються найбільш поширеним видом покарання, більшість (83%) засуджені за просте зберігання або вживання наркотиків, тобто за незначні, але криміналізовані правопорушення.

 

Вживання наркотиків

Більш того, існує безліч фактів, які з легкістю розривають причинно-наслідковий зв’язок між суворістю шведських законів і низьким рівнем вживання наркотиків:

• Хоча однією з основних причин криміналізації вживання наркотиків в 1993 було прагнення утримати молодь від прийому наркотиків, в період з 1995 по 2018 кількість 15-16-річних, що коли-небудь вживали той чи інший вид наркотичних препаратів, збільшилася з 6% до 9% .
• Не дивлячись на те, що рівень вживання алкоголю і тютюнових виробів скорочується, незаконне вживання наркотиків зростає. Кількість 15-16-річних, які вживали канабіс, зросла з 1% до 3%, а тих, що вживали коли-небудь інші види наркотиків – з 2% до 4%.
• Загальна кількість наркоспоживачів (у віці від 15 до 64 років) теж зростає. По двум з трьох показників рівень споживання каннабіса в Швеції зараз вище, ніж в Португалії, яка декриміналізувала індивідуальне вживання всіх наркотиків в 2001-му.
• Частка дорослого населення, що коли-небудь вживала амфетаміни, зросла з 1,4% в 1994-м до 5% в 2008-м (пізніші дані відсутні).
• Збільшилася і частка молодих людей, що коли-небудь вживала інгалянти або без припису лікаря вживала транквілізатори і седативні засоби. Якщо раніше цей показник був нижче середньоєвропейського рівня, то зараз – вище.
• У країнах, де застосовується такий же, як в Швеції, репресивний підхід (наприклад, у Великобританії і Франції), теж істотно зріс рівень вживання наркотиків.

Політика щодо наркотиків (і особливо заходи, що вживаються правоохоронними структурами) в кращому випадку має незначний вплив. Крім того, поширеність споживання наркотиків корелює з високим рівнем соціальної депривації і нерівності.

В цьому відношенні в Швеції традиційно все було відносно добре – це багата країна з високорозвиненою системою соціального забезпечення (хоча останнім часом ситуація з рівністю в плані доходів і багатств погіршилася). У шведському суспільстві до того ж традиційно панують стриманість і соціально консервативна культура. Тут спостерігається відносно невисокий рівень вживання алкоголю, тютюну та зловживання медичними препаратами.

Однак слід визнати, що про ефективність політики щодо наркотиків не можна судити лише по мірі їх вживання – існує багато інших показників успішності, і за цими показниками стан справ в Швеції значно гірше.

 

Недостатнє зниження шкоди

Акцент на необхідності побудови суспільства, вільного від наркотиків, в Швеції не стільки зупинив вживання, скільки сприяв розвитку ворожого ставлення до спроб прийняти заходи по зниженню потенційної шкоди від вживання наркотиків. В одному серйозному дослідженні 2011 року його автори визнавали необхідність активізувати заходи зі зменшення шкоди від вживання наркотиків, але попередній уряд відмовився робити які-небудь дії з-за своєї прихильності до політики, орієнтованої на повну відмову від їх вживання. Учасники існуючої зараз громадської кампанії сподіваються, що новий уряд повернеться до розгляду рекомендацій з цього питання, хоча поки що рівень надання послуг зі зменшення шкоди від вживання наркотиків нижче європейських стандартів, як і нижче стандартів, рекомендованих ВООЗ та UNODC.

• У всій країні є тільки п’ять центрів по зміні голок для ін’єкцій, причому жодного в Гетеборзі – другому за величиною місті Швеції.
• Опіоїдна замісна терапія (ОЗТ) доступна, але сильно обмежена.
• У деяких центрах ОЗТ спостерігається нульова терпимість до використання інших наркотиків, що призводить до того, що менша кількість людей продовжують лікування.
• У 2007-му був запущений пілотний проект ОЗТ в тюрмах. У 2010-му цей проект став уже національною програмою, однак ступінь охоплення все ще недостатня.
• У Швеції немає послуг з надання безпечних наборів для ін’єкцій, не діє загальна програма імунізації проти гепатиту В, недостатня інформованість щодо передозування і недолік програм навчання з надання допомоги в разі передозування. Спостерігається також нестача налоксону, препарату, який може нейтралізувати передозування опіатами – його можна отримати лише через персонал медичних закладів, і його не можна забирати і використовувати вдома.
• У Швеції немає місць для прийому наркотичних препаратів під контролем фахівців (як у Данії, Німеччині, Нідерландах, Іспанії та Норвегії) і не проводиться збір даних щодо організації заходів зі зменшення шкоди від вживання наркотиків в розважальних закладах: нічних клубах або на фестивалях.

 

Гепатит С

Відсутність служб зі зменшення шкоди призвело до ряду вкрай негативних наслідків.

Ступінь зараженості гепатитом С серед споживачів ін’єкційних наркотичних препаратів в Швеції найвищий в Європі.

Гепатит С – це вірус, що передається через кров. Якщо не проводити лікування, він може викликати цироз печінки і смерть. У 2013-му стокгольмський центр з обміну голок для ін’єкцій зафіксував 74-відсоткове поширення вірусу (при цьому невідома загальна кількість людей, які потребують лікування, і скільком людям необхідні програми з обміну голок і шприців).

 

Смерті, викликані вживанням наркотиків

В якості подальшої ілюстрації того факту, що низький рівень вживання наркотиків не обов’язково передбачає знижений рівень шкоди від їх вживання, слід сказати, що в Швеції рівень смертності в результаті вживання наркотиків сягає в середньому 81,5 осіб на мільйон жителів (за даними на 2020 рік ). Для порівняння від передозування наркотиками на території ЄС в середньому вмирають 22,3 людини на мільйон жителів у віці від 15 до 64 років. А це робить Швецію абсолютним лідером в даній категорії.

У Португалії, яка проводить політику декриміналізації вживання і розширює програми зі зменшення шкоди, рівень смертності в результаті вживання наркотиків – 2,3 на мільйон людей. У Швеції цей рівень в 30 разів вище.

І найцікавіше, що певного прогресу вдалося досягти тільки коли все зростаючий рівень смертності від передозувань в країні змусив багато кого визнати необхідність нового підходу. Програми замісної терапії та обміну шприців, безумовно, сьогодні працюють краще, ніж десять років тому, проте цього все ще недостатньо. Політична бюрократія і нетлінна риторика про «Швецію, вільну від наркотиків» залишаються перешкодою для здійснення необхідних програм. А це означає, що Швеція не бажає підтримувати подібні програми на міжнародній арені.

Проведення репресивної політики радикального утримання від наркотиків проводяться за рахунок служб зі зменшення шкоди, що негативно впливає на здоров’я і добробут наркозалежної частини населення. І дані наслідки могли бути набагато серйозніше, якби не загальна система шведської охорони здоров’я і соціального забезпечення, а також її культура тверезості.

В підсумку, на прикладі Швеції можна зрозуміти, що поширеність вживання наркотиків є лише одним з показників успіху. Ігнорувати ту шкоду, що наркотики позначаються на здоров’ї людей – небезпечно для всієї нації, в цілому.

Джордж МЕРКІН (Лондон)