Зворотній бік

Дмитро Марков – майстер соціальної журналістики, що веде фоторозповідь про звичайне життя російської глибинки. Герої у наповнених драматизмом сюжетів різні – п’яна дівчина серед кульбаб, безтурботні підлітки, які стрибають з гаражних дахів, стара на заводі, татуйовані гопники і діти-сироти, але всі вони – звичайні люди.

«Я вважаю, що я фотографую простих людей, яких більшість у нас в країні. – Розповідає про свою творчість Марков – Так, іноді є якісь сюжети непрості, але це частково пов’язано з тим, що в принципі у нас все непросто. Почасти це пов’язано з тим, що це частина соціальної роботи, якою я займаюся. Але великою мірою, якщо так подивитися, я все-таки знімаю те, що називається «середня температура по лікарні». Просто звичайних жителів і звичайні ситуації. Звичайні місця, які виникають… Автовокзал який-небудь в якому-небудь райцентрі – це звичайне місце, яким користуються взагалі всі».

 

Дитинство, яке залишило свій слід…

Дмитро Марков народився 23 квітня 1982 року в робітничому селищі поруч з підмосковним Пушкіно в родині слюсаря-алкоголіка. Мати-швачка терпіла, пояснюючи, що піти нікуди. З дідом по материнській лінії справи були ще гірші – намагався викрасти дочку, порізав дружину і повісився.

Збігаючи від похмурого життя в родині, Дмитро і друзі проводили дні біля покинутої фабрики, плавлячи свинець, бігаючи по дахах, збираючи пляшки, моючи машини, нюхаючи клей. Так, наркотики в тому чи іншому вигляді переслідують Маркова усе його життя:

«Це така теж, типова історія ось цих всіх підмосковних районів. У моїй компанії всі вживали, і це як би було цілком таким природним для багатьох проведенням часу».

Щоб уникнути військової служби, після 9-го класу юнак вступив до машинобудівного технікума, звідки був відрахований на 3-му курсі. Тоді Дмитро купив атестат і подав документи в інститут. На заняття не ходив, але всерйоз захопився журналістикою. З третього курсу, після затримання на вживанні наркотиків, юнак пішов сам.

Після цього Марков зняв з другом квартиру і влаштувався в відеопрокат, ночами організуючи «дискотеки». При цьому Дмитру вдавалося зберегти прийнятний соціальний вигляд і знайти роботу журналіста у видавництві «Аргументи і Факти». З великими труднощами Дмитро виборсувався з наркозалежності, перебравшись до Москви.

Про свої проблеми з наркотичними речовинами Марков розповідає наступним чином:

«Ми там куримо анашу, так? І себе не вважаємо наркоманами, тому що є якісь хлопці, які жеруть таблетки, а ми цього не робимо. Ну, тобто ми хороші. Минає півроку. Ми їмо таблетки. І думаємо: «Ну ладно, є ті, що колються, а ми ж нібито нормальні». Проходить ще півроку, ми колемся. І міркуємо: «Ну ладно, ми хоча б не крадемо, не тягнемо з дому…» Ну і так далі. І розумієш, кожен раз ти собі намазуєш те, що як би ти не поганий, тебе це обійде».

 

Переїзд в інший світ

У віці 22 років Марков взяв в кредит фотоапарат, щоб відійти від туги і депресії. Уроки майстерності початківець фотограф отримав у Олександра Лапіна, відомого фотохудожника, критика і автора масштабної праці «Фотографія, як…».

Паралельно з роботою в «АіФ» Марков побував фотографом-волонтером в дитячих будинках, потім в таборі для дітей з затримкою розвитку. Соціальна тема його захопила і, пішовши з газети, Марков відправився в Порхов Псковської області, з 2007-го по 2012 рік працював у благодійній організації «Росток» з сиротами, а потім пробув рік помічником вихователя в поселенні для випускників-вихованців дитбудинку.

Ось що розповідає сам Марков про цей період:

«У 2007-му році я знайшов оголошення про пошук волонтерів в табір для дітей-сиріт з корекційних дитбудинків в Псковській області, і, якщо раніше мої поїздки обмежувалися вихідними, то тут я поїхав в це село на місяць. Мені дуже хотілося познімати старших хлопців, а в коротких поїздках з ними, звичайно, важко зійтися, все-таки це дуже закритий і відокремлений соціум. Тому в цей раз я спеціально попросив поставити мене на старшу зміну і, як мені видається, свою першу серйозну зйомку зробив саме там.

А потім закінчилося літо, я посидів, уявив, що зараз повернуся в Москву, де знову будуть пробки, метро, ​​замітки якісь. При цьому був варіант залишитися і працювати на благодійну організацію, яка організувала цей табір. І я залишився. Але це не варто сприймати як якийсь героїчний вчинок або щось в цьому роді. Просто ти ж, коли стикаєшся з таким вибором, зважуєш, де цікавіше. Там було просто цікавіше, а питання грошей мене на той момент не особливо хвилювало, тим більше не можу сказати, що я в Москві заробляв багато».

 

Інстаграм вирішує все

Спочатку Марков знімав на камеру, але потім, за його словами, уперся в стіну. Цілий рік Дмитро не фотографував, в якийсь момент став знімати на телефон, а в 2012 році завів аккаунт в Інстаграмі. Вирішальною подією в його житті стало запрошення взяти участь в проєкті американського фотографа Девіда Алана Гарві «Палаючий щоденник». На тиждень автор проєкту давав доступ в інстаграм-аккаунт молодим фотографам, за умовами виконання головних правил: знімати тільки на мобільний телефон і викладати тільки знімки сьогоднішнього дня.

«Мені дуже сподобалася ідея відомого американського фотографа Девіда Алана Гарві, який приблизно в той час опублікував щось на зразок маніфесту, в якому звертався до фотографів, говорячи: у всіх нас є портфоліо з нашими кращими кадрами, але, якщо ми справжні фотографи, то ми повинні тут і зараз показати, чим ми відрізняємося від звичайної людини з камерою і смартфоном».

Після участі в «Щоденнику» схожу концепцію для своєї сторінки перейняв і Марков. З тих пір професійна оптика припадає пилом вдома, замість фотоапарата з Дмитром тільки iPhone. Крім Інстаграма, продовжуючи цікавитися соціальної темою, Дмитро працює з порталом «Такі справи» та рядом місцевих видань.

 

На гребені хвилі

У 2014 році Марков став володарем 2-го призу на Activist Awards 2014 за серію про інваліда-колясочника, що поодинці виховує малолітнього сина. Наступного року фотограф завоював грант в $ 10 тис. від американського фотоагентства Getty Images, на ці гроші проїхавши по країні.

У 2016 році Дмитро увійшов у число 15 топових фотографів, запрошених до участі в кампанії Apple’s Taken on the iPhone. Знімок, обраний для реклами iPhone 7, зроблений на залізничному переїзді в який став рідним для Маркова Пскові.

На краудфандінговий збір в 595 тис. руб. у 2017 році накладом у 1000 примірників опублікована дебютна фотокнига Дмитра Маркова «# Черновик», де власна біографія автора змішана зі знімками. За словами фотографа, книга вийшла щирою – в ній мало про власні фотографії, більше про залежність, помилки і неприємні спогади.

З 2018 року в найбільших галереях Росії, Франції, США, Італії починають проходити експозиції фотомайстра, де роботи оцінили експерти і колекціонери. Однак, за словами Маркова, заробітки з фотографій, незважаючи на присутність агента на виставці в Парижі, – несистемна річ, і прибуток для життя Дмитро отримує з іншої роботи, з фотографією не пов’язаною.

«Фотографія коштує 600 євро, але з них близько 70% йде агенту, галереї і на податки, і ось тільки відсотків 30 я отримую, як авторські… Є продаж, коли є якісь виставки десь там в Парижі або в Італії, це все потім акумулюється, і я десь там порядку 35-40 тисяч рублів на місяць отримую… »

Друга книга Маркова CUT OFF опублікована в 2019 році у Франції. До видання, що вийшло в 500 примірниках, додається вініловий диск з музикою Aries Mond.

В кінці 2019 року Дмитро брав участь у роботі над фільмом Кирила Серебренникова «Петрови в грипі». Крім фотографування процесу зйомок, фотомайстер також отримав роль в масовці. На початку 2020 року Дмитро став героєм фільму «Фрагменти», що розповідає про минуле та сьогодення Росії, Китаю та Індії очима фотографа.

 

Марков сьогодні

Зараз фотограф співпрацює з відомими блогерами і подорожує, поповнюючи колекцію новими замальовками з життя простих людей.

У березні 2020 го знімок Дмитра Маркова став обкладинкою альбому проекту Sirotkin. Також фотограф ставав героєм проекту «Редакція» журналіста Олексія Пивоварова, побував у Льва Шлосберга на каналі «Гражданинъ TV». В кінці того ж року Дмитро дав старт новому Ютьюб-блогу «Антітревел», побувавши разом з блогером Пóля з Деревки в таких місцях, як північне селище Пермського краю Нироб або курорт Єйськ взимку.

2 лютого 2021 року фотограф був затриманий у Московського суду, протестуючи проти арешту політика Олексія Навального. Прямо з автозаку Марков вийшов у прямий ефір каналу «Дождь», а трохи пізніше став автором фотографії з ОВС, де силовик-омоновец в амуніції та балаклаві сидить під портретом президента Володимира Путіна. Дмитро продав світлину на аукціоні в мережі Фейсбук за 2 млн руб., передавши дохід від авторського відбитка благодійним організаціям.

Дмитро Марков – це людина, яка показує зворотну сторону життя. Показує то, що люди часто вважають за краще ігнорувати. Саме з цієї причини фотографа часто звинувачують в тому, що він навмисно показує морок і чорнуху. Однак ж сам Марков до своїх творів належить абсолютно по-іншому:

«Більшість глядачів, дивлячись на мої фотографії, чіпляються за штукатурку, яка обсипалася і залізобетонний завод, який іде за обрій. Але у мене завдання не констатувати розруху, а побачити життя на її тлі, і я намагаюся знаходити щось хороше».

Андрій МІХЄЄВ

, 2021-09-14

Я хочу (с)делать пожертвование(ия)

I want (to do donation

Я хочу зробити пожертвування

Call us!
Закрити

Ваше ім'я *

Ваша електрона адреса *

Тема повідомлення

Ваше повідомлення